Каяття
Сьогодні знову без початку
Прийшов нежданий мій кінець.
І я іду чомусь без смутку,
Бо замість серця – лиш свинець…
Вже не заб’ється воно знову
Веселим ритмом каяття
Без важкості почну розмову.
Без сліз, усмішки й почуття…
Не буде серце більш боліти,
Коли тебе побачу я,
І не захочуть вуха чути
Солодке твоє «ластівко моя»…
Назавжди ми вже залишились
Як близькі й рідні вороги.
І на останок кольорові сни приснились,
Немов знущання з самоти…
Тебе вже більше не згадає
Моя зрубцьована душа.
Але зажди! Здається, серце оживає!
Та ні, здалося… Я пішла…
За стихотворение голосовали: melka_ja: 5 ;
Copyright 2008-2016 | связаться с администрацией
дата:2011-12-11 20:52