Страшны слова, когда они молчат. Из Л.Костенко

Страшны слова, когда они молчат,
затравленно горя из тьмы глазами,
как стаи несмышлёнышей волчат,
что были в прошлом чьими-то словами.

Над ними кто-то плакал и болел,
и умер. А они дрожат, живые,
холодной неподатливостью тел,
и ты их должен вымолвить впервые.

Всё было - и любовь и нетерпимость,
всё повторялось много раз уже.
Поэзия всегда - неповторимость,
прикосновенье чуткое к душе.


Перевод с украинского.


Страшні слова, коли вони мовчать

Костенко Ліна

Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучився, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди, і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все. повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія — це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.

За стихотворение голосовали: Arlinn: 5 ;