Про дощ

Оспівані дощі до найдрібніших змін,
В природі вже не знайдеться нового,
Та поетичне і прозове слово,
Як води мутні, що сягатимуть колін,
Як краплі на коханому обличчі,
Як інші дощові ознаки звичні -
На шпальтах мережевих кожні 5 хвилин
З'являються, щоб розчинитись знову
В потоках слів про дощ на різних мовах,
Що б'ють, неначе нафта чорна з свердловин,
Чи дощ - він цього літа дощового
Тримається прогнозу нищівного,
Забувши про угав, перерву, сон і спин,
Являє всі різновиди і форми,
Порушує свої фенологічні норми,
Так, ніби Землю в загадковий перетин
Дощу галактик течія занесла,
І вже не парасольку - грубі весла
Береш з собою під покрівлю із хмарин,
Що вулиці тримає у облозі,
І скрізь той дощ, в газеті і у блозі,
В прогнозі, вікнах і у випусках новин,
Він тло всьому, що навкруги, довкола,
Він замкнений, як досконале коло,
Як кровообіг, ДНК, як часоплин...
А втім, коловорот води в природі
Байдужий людства побажань погоді,
А дощ - вода, тому потік його краплин
Не зміниться, триватиме, як нині,
Коли поглинуть цілий світ пустині,
І дощ гулятиме пустинями - один.