Стоїть тихенько, дивиться у вічі...

...Стоїть тихенько, дивиться у вічі,
Губу кусає, нітиться, немов
Незручно їй за невимовний відчай
Або за несповідану любов,
Або за інше - щось, що несвідомо
Принишкло десь, чекаючи дощів,
Легке, крихке, тендітне, мов солома,
Чи пух тополь у заростях кущів,
Чи цвіт бузків, якого вже не стало,
Чи явір той, корінням у воді,
Чи все оте, що поміж нас зникало
До того ще, як поміж нас зійти...