Синє море, хвиля синьо-біла... (сумна казка)

Ясноокий молодий рибалка
Як завжди, на лови вирушав,
Пригорнув дружину ніжно-палко
І затемна бути обіцяв.

А дружина, наче та Сибіла,
Відчуває: сунеться біда -
Синє море, хвиля синьо-біла -
Всі сліди приховує вода,

День той був повільний, наче хворий
День минув - рибалки все нема,
Чи його забрало синє море,
В глибині водою обійма?

Не вернула милого пустиня,
А його дружина край води -
Синє море, хвиля біло-синя -
До світанку множила сліди,

Все ходила, все гукала, звала,
Плакала, мов кинуте маля,
Милого край моря виглядала -
Пусто, ні човна, ні корабля,

Закричала: - Дайте мені крила,
Хоч і мертвим, милого знайду! -
Синє море, хвиля синьо-біла -
За коханим хоч за край піду!

Загуло у морі лютим гулом,
І вода згорнулася в сувій,
І на чайку жінку обернула:
- Відшукаєш, буде милий твій!

Здійнялася чайка, осміліла,
Подалася тінню в далечінь, -
Синє море, хвиля синьо-біла -
А над ними невпізнана тінь,

Рік минув і другий - з моря раптом
Повернув рибалка молодий,
Сивий, наче вкритий срібним гаптом,
Він додому - дім стоїть пустий.

Він до моря: - Де ти, моя мила,
Де свої залишила сліди! -
Синє море, хвиля синьо-біла -
І рибалка плаче край води,

Закричав: - Та дайте ж мені крила,
Хоч і мертву, я її знайду!
Синє море, хвиля синьо-біла,
Я за нею хоч за край піду!

Заревла у морі люта сила:
- Пошукай - чи ж не мала Земля? -
І рибалку в мить перетворила
На сумного птаха-журавля.

Він злетів над морем, осмілілий,
І полинув тінню в далечінь -
Синє море, хвиля синьо-біла -
А над ними невпізнана тінь,

І вони шукали - не впізнали
Милих-любих між небес пустель,
Невпізнані, висями кружляли
Біла чайка, сірий журавель.

Як впізнати? Чайки білокрилі
Всі ридають: - Упізнай мене,
Синє море, хвилі синьо-білі,
Упізнай - наврочення мине,

- Упізнай, - бриніло в піднебессі, -
- Упізнай, я повернуся знов,
Упізнай, і я тоді воскресну,
Упізнай, врятуй свою любов!

Як впізнати? - журавлі у небі
Всі курличуть: - Не впізнав, пробач, -
Синє море, хвиль біляві гребні -
І над ними журавлиний плач.

І відтоді (сумно, та звичайно)
Над морями й стріхами осель
- Упізнай - ридає біла чайка,
- Не впізнав - курличе журавель.

2014

За стихотворение голосовали: DEN 777: 5 ; artiom: 5 ; mmoshenkov: 5 ;