параноя

Я щастя не проводжу до дверей.
І вікна відчинивши, чекаю прощання.
Мрії мої забруднені в крові.
У бруді душа, у опіках усі бажання.

Я ховаю погляд, сором'язливо від дзеркал.
Малюю минуле, на вицвілих шпалерах.
Край життя знайдено попереду фінал.
Немає страху, є лише параноя.

Я щастя проводжу до дверей.
У камін кидаю всі фотоальбоми.
Немає віри, немає надії, немає кохання.
Ось вийшов я з дуже довгої коми.

Я ховаю почуття у старенький комод.
Я ніби вийшов із глибокого запою.
У долі зруйнованої не зробити мені ремонту.
Немає болю, є лише параноя.

Юрасик

За стихотворение голосовали: svat: 5 ; karabas: 2 ; Кухтов С.Г.: 2 ; YRIY: 1 ;