На небi хмари...

На небi хмари, мабуть дощ пiде.
Сердитий вiтер верби потривожив.
Кохання наше на нiвець зiйде.
I бути разом ми тепер не зможем.

Колись давно я загадав бажання.
Тодi була матуся ще жива.
Що буде сватання, а потiм i вiнчання.
Батькiв коханних теплii слова.

Один як перст я у батькiвськiй хатi.
Усi на цвинтарi спочили в один рiк.
Тепер через обставини проклятi.
Самому коротати довгий вiк...

За стихотворение голосовали: ALeKo: 5 ; Богаченко Татьяна: 1 ; eimerkulova: 5 ; ястреб: 5 ; v2810475: 5 ; Fate: 5 ; Smirnov1502: 5 ; trenine: 5 ; Rumata: 5 ;