Чому мене, Боже розлука карає?

Вже верби зелені у нашому гаї.
Над ставом в"ють гнізда маленькі пташки.
Чому мене, Боже розлука карає?
І як до коханної знАйду стежки?

Коли повернуся - вона не чекатиме.
Другий буде легінь її обнімать.
І трепетно серце моє калататиме.
Що з губ поцілунки він буде зривать...

Його обгорнеш ти тендітно руками.
За вітром з дерев полетять пелюстки.
Як жаль не зберіг я тебе, і роками.
Не слав тобі часто здалеку вістки...

У вас будуть діти красиві як мама.
Я буду дивитись- могли буть мої.
Ти станеш панянкою, милою дамою.
Для вас заспівають в гаях солов"ї...

За стихотворение голосовали: zeladara: 5 ; vetr5: 5 ; vladim.sahutin2012: 5 ;