Зима(укр)

Вечiр, снiжинки,лiд в палець затовшки
У зимньому небi настали свята,
Мiняюся я - та i ти вже не та,
Давно на чолi вже глибокii зморшки.

Любов наша вiрна збережена Богом,
Хоч бурi та грози все знищить могли,
Та ми були разом, радiли, жили,
А дiти як квiти за них лиш тривога!

Зима не до вiку, минуть днi холоднi,
Сади будуть бiлi, та ще запашнi,
Ми всi молодiiм завжди по веснi,
Про все це помрiемо може сьогоднi...

За стихотворение голосовали: babavuda: 5 ; Fate: 5 ;