Кохана!

Як вітер заспіває колискову,
І буде дождь періщить цілу ніч,
Загасе мама у господі піч,
До тебе мила повернусь я знову.

І буде зустріч посеред весни,
В садах заквітне вишен білий цвіт,
Так, дикий холод нам усім обрид,
Бо він поплічник мабуть Сатани.

Пробачимо - гріхи прощати треба!
Весна поновлює як росписом сади,
Кохана, жду тебе, прошу - прийди!
Міцніш тебе я пригорну до себе...

Блакить небес і сонечко на ранок,
Туман спливе за річкою далеко,
Зів"ють гніздечко гарнії лелеки,
В промінні вийдеш стрітити на ганок...

За стихотворение голосовали: Бензопила: 5 ; babavuda: 5 ; ARTJEM: 5 ; v2810475: 5 ; vedgena1: 5 ; tina_alieva: 5 ; Marita2013: 5 ;