За течiею молодiсть сплила

За течiею молодiсть сплила,
Поспiла старiсть згорблена та сива,
Лиш десять хат - села давно нема,
А мы були тут змалечку щасливi!

Кохання наше весни принесли,
Густий туман нас закривав вiд люду,
Така любов - одна на всiй землi,
Без заздростi, без пристрiту та бруду.

А на весiлля наше всi прийшли,
Красивий вальс кружляли ми удвох,
Попереду було життя i ми жили,
Ростили дiток в помiчь був нам Бог.

Але неспiшно скронi посивiли,
До мiста дiти подалися з дому,
Шукати долю, щоб розправить крила,
Ми залишились, навалилась втома.

Та ми ждемо онукiв на все лiто,
Бо свято це - коли ми разом з ними,
Нас радуе як е порядок в дiток,
Бо зберiгае всiх Господь незримо!

За стихотворение голосовали: : 1 ; Beli130755: 5 ; wait-202: 5 ; Le-Ta.i: 5 ; Милочка: 5 ; Aleksandr-0909@mail.ru: 5 ;