Стихи моей бабушки "Афган"

Афган, афган....
Тільки в думках я була там,
Але чорним крилом своЇм
Він душу поламав мені...

Я жінка, мати, я весна,
Я в муках сина родила
Не для потіхи,
Не для куль,
А щоб людиною він був...

Ростила сина, як могла
Далека та була війна
З гірсього стану, що афган
Уже літав " Чорний тюльпан"...

Я мати, я клюну війну,
Коли дивлюсь на сивину
На сивину у двадцять літ,
Який тут може бути звіт....

І смерть, і кров й відбірний мат
Усе змішалось в один лад..
Вертушка в небі як оса,
Жалила сталлю з висока...
Підбитий духом БТР
Неначе страшний сон тепер...

Сини мої не панували
Ціну води і хліба знали
І постарілий нв сто літ
Мій материнський вам привіт..

І вічна пам’ять тим сина,
Яких не повернув Афган...
Я низько голову вклоню...
І їх хвилиною мовчання пом’яну...