Дружба в пустоту...

я не буду більше ні звонити ні писати
забудь мене
не хочу більше лиш для тебе існувати!

тобі повірила,віддала душу..
але остерігалась падати тобі на руки
бо боялась шо твої слова то лиш вода

боялась болю я тобі принести,
віддалась з головою подумки тобі
бо знала що привязалась сильно ти,
і який біль я можу тобі донести..
а вийшло так що страждаю зараз я..
а ти щаслива, посміхнись маленьке попеня.

ти привласнила мене мов гаманець
дозволу ти не спитала
я тобі повірила...а ти збрехала!

кажеш що я найдорожча за усе тобі на світі
але це слова,пусті слова...
а докази були учора,
коли я зрозуміла що ти найшла заміну мені
мене використала ,коли тобі було погано.
як усі...певно вірити почала тобі рано!

забудь мене!
бо то у нас була не дружба!
Забудь мене, не згадуй більше..
певно це вже служба..

в тебе є він, його і бережи
мене забудь..мені більше не бреши!
давай повернемо час подумки назад
те літо,коли ми лиш з тобою познайомились
давай забудемо і будемо жити як колись...