лялька*

Чорні вії... Великі очі... Гарні губи... Чарівне волосся... Довгі, красиві ноги... Високі підбори та нова спідниця - ідеальна обгортка цукерки. Вона всім подобається , вона красива мрія кожного хлопця! Зовнішніст її головний козир, але якщо зазирнути під обгортку - там повинні буди душа та серце... Але що можна побачити в душі ляльки?! Нічого... там порожньо, немає ані доброти , ні щирості, ні співчуття.... А серце?! В кожної людини повинно бути серце! Але ж вона - лялька. Вона не вміє кохати чи страждати. В її красивих, великих очах - холод, її серце крижане, її душа це лід, який досі не розтопили...
Яка ж красива лялька... Варто лише подивитися на неїі одразу ж потрапляєшв полон її лялькових чар... Але чи надовго це? Через невеликий проміжок часу вона залишається одна. Нею погралися, поклали у велику коробкута відсунули у подальший куток життя. І в пам"яті про ляльку залишається лише образ її холодної краси. Але їй байдуже, у неї немає мрій, вона ніколи не плаче, не відчуває, ніколи не страждає, лише одягає нову спідницюі знову чарує всіх своєю красою... Вона просто лялька....

За стихотворение голосовали: kykysya: 5 ;