Патефонна платівка

Запустивши, як спогад, стару патефонну платівку,
Я закутаюсь в плед та читатиму десь на горищі.
Без зворотніх адрес надішлю тій людині листівку,
У відсутність якої в душі моїй віхола свище.
Потім спущусь на кухню, зроблю собі чашку какао,
Захопившись укотре романами Екзюпері.
Я відкрию вікно, перехожим всміхнуся ласкаво.
І промінчик у відповідь блисне десь там угорі.
Запустивши, як спогад, стару патефонну платівку,
Віднайду на ній пісню, знайому до болю з дитинства.
Промотаю у пам’яті образи, мов кіноплівку
Та зберу їх до купи, як те старовинне намисто.
А коли я засну, то враз з’являться сни кольорові–
Як плащі й парасольки укотре окроплює дощ.
І удвох ми гуляємо знову в весняному Львові
І милуємось казкою вуличок, храмів та площ.
… Запустивши, як спогад, стару патефонну платівку,
Я відкрию вікно та вглядатимусь в зоряне небо.
Без зворотніх адрес надішлю я вітальну листівку:
«Будь зі мною завжди. Більше в світі нічого не треба..»
07,05,2014р.